Плачу — везе — везе

206

Задовбали завидующие і любителі рахувати чужі гроші.

Їжджу за кордон два рази в рік. Після чергової поїздки якась колега обов’язково протягне:

— Везе ж тобі! Стільки усього уже бачила!

У чому, вибачте, везе? Я чесно відстояла всі черги в паспортний стіл, сплатила всі потрібні мита, оформила закордонний паспорт. Кожен місяць я відкладаю енну, зовсім невелику суму на відпустку, та за півроку якраз накопичується на чергову поїздку. В чому тут елемент везіння? Я ж не в лотерею виграла путівку. Я заробила її своєю працею. Відповіла якось одного, що якщо б вона хоча б відірвала дупу від дивана і оформила закордонний паспорт, то їй би теж так «пощастило». Стільки образи отримала у відповідь! А мені прикро, що моя праця і цілеспрямованість називають везінням, чорт візьми!

Колишній чоловік, дізнавшись про чергову поїздку, регулярно вчить мене життя:

— Та краще б зробила ремонт або машину купила!

Дозвольте, у кожного свої пріоритети. Ремонт я зробила нещодавно, в найближчі кілька років, я думаю, він мені не знадобиться. Машина мені не потрібна. Я звикла ходити пішки, а якщо треба кудись поїхати, завжди є таксі, яке набагато дешевше і безпечніше. А я краще, поки є можливість, злітаю в чергову подорож.

Тільки от дивує: колега робить дорогий ремонт, колишній купив собі машину в чотири середніх моїх подорожі ціною, але обидва з заздрістю дивляться на мене, розповідають про везіння і вчать, на що треба витрачати гроші. Хлопці, що я в ваших очах особливого щастя не бачу. А мені емоцій вистачить на все життя. Ви самі вибрали, на що витратити свої гроші. А я вибрала, на що витратити свої. Ну, так і заздріть мовчки. Бачили очі, що купували, тепер їжте, хоч повилазьте!