Платять не за піт, а за результат

266

У нас на роботі вільний графік. Щастя, скажете?

Не треба схоплюватися в шість ранку з думкою: «Ой, а що буде, якщо я спізнюся на п’ять хвилин!» Не треба їхати самим пробок вранці і ввечері. Не треба йти з обіду голодним, бо в кафе офіціант сьогодні гальма. Або в їдальні чергу до дверей, а в тебе все півгодинну перерву.

Але мої колеги встигають задолбаться навіть у такому раю, а заодно і задолбать мене.

За старою доброю звичкою ці дивні люди біжать на роботу в саму рань — до восьми. Хоча з восьми до десяти на роботі час мертве і достатньо одного чергового, щоб відповідати на рідкісні дзвінки і консультувати нечисленних клієнтів. Чергування визначаються графіком. Вони залітають в кабінет зі швидкістю світла, спітнілі, червоні, падають в крісло зі словами: «Хух, ледве встиг (а)», а потім…

А потім сидять, п’ють чай, курять, висять в Контакті і Однокласниках, повзають один до одного на поговорити. Тікають з роботи близько п’яти. Перед відходом починають нити, що за цілий день так мало встигли і взагалі, все бігом-бігом, а звіт не готовий, дзвінки не зроблено, заявки не відправлені. Присідають мені на вуха: «допоможи!», «А виручи!», «Ой, а як ти все встигаєш, поділіться досвідом?».

Я, за рідкісним винятком ранкових чергувань раз в два тижні, приходжу на роботу в дев’ять-десять годин. За роботу відразу беруся. Йду близько сьомої вечора. Раніше йти мені нецікаво — пробки на дорогах, у них стоїш більше, ніж їдеш. В результаті у мене повноцінний робочий день без насильства над організмом. Я сова, мені, правда, ось так зручніше.

Колеги, припиніть задалбываться трудовою дисципліною та припиніть їсти мені мозок. Ви можете встигати все, якщо зрозумієте, що робочий комп’ютер не для Вконтактика і пасьянсу, а для власне роботи. Вам не треба буде бігати на роботу, втрачаючи тапки, тому що нашому начальству плювати на те, у скільки ви прийшли, лише б робота була зроблена. Зробіть вже її, її не надто багато і вона зЕкшн сненна, і гуляйте сміливо, спите, відпочивайте, йдіть раніше. Ніхто вам слова поперек не скаже.

А я вже спокійно в тиші, після шести вечора дороблю звіт, не відволікаючись на ваше скиглення: «Ой, з восьмої ранку вкалую, а закінчити нічого не встигла, ну що за прорва роботи!»