Пшениці теж боляче

273

Німеччина, наші дні. Є у мене знайома сім’я, знаю їх давно: прекрасний тато N., доктор наук, і не менш чудовий дитина, четвероклашка, просто краса, якби з недавніх пір не одне «але». Він ні з того ні з сього став переконаним вегетаріанцем. Поясню: буквально днями у мене в гостях малець, нічтоже сумняшеся, почав голосно засуджувати мене в тому, що я посміла приготувати спеціально для нього пельмені, так гаряче їм улюблені. Мовляв, там же м’ясо невинно убієнних тварин, є трупи — це жахливо, і далі за списком, з прикладами і явно десь почуті з вуст дорослих аргументами. Почекавши, поки дитина доїсть салат і відправиться грати в іншу кімнату, я прикрила кухонні двері і на правах одного прямо запитала у присутнього тут же батька хлопчика, в чому, власне, справа. Те, що він розповів, — це повний треш.

Раз в два тижні N. відвозить сина на вихідні до колишньої дружини, про яку слід сказати пару слів. Мати дитини без освіти, неплатоспроможним, що не заважає їй, втім, бути з гонором. Багато вроджених болячок, купа всіляких алергій, досить яскраво виражена родова травма, нестійка психіка. Має суїцидальні нахили, в анамнезі кілька невдалих спроб самогубства. Про все це N. дізнався тільки після весілля. Троє дітей від різних батьків, з них N. останній. Покинула його, коли їхньому синові тільки-тільки виповнилося три роки: під самий Новий рік пішла гуляти з собакою і довго не поверталася, а коли N. цілком логічно пішов її шукати, то по дорозі в парк зустрів спокійно прогуливающуюся парочку, що тримаються за ручки — власну дружину з коханцем. Нітрохи не зніяковівши, жіночка уперла руки в боки і заявила, що раз вже N. все раптом про неї дізнався, то нехай зволить звільнити їх квартиру в найкоротші терміни, оскільки майбутнього з них вона не бачить і хоче почати життя наново. N. вирішив не влаштовувати скандалу в людному місці, а мовчки розвернувся, прийшов додому, забрав сина і речі і переїхав на іншу квартиру. У Німеччині з цим не проблема.

Пару тижнів опісля жіночка спохопилася: це ж їй тепер треба самій платити за квартиру, оскільки новорічний любовничек раптом теж виявився без коштів і, зрозумівши, що нічим йому тут не розжитися, пішов у відступ. Негарно розлучилися, з погрозами та іншим неприємним цирком. Потім були й інші, кожні півроку новий «приятель», ще дужче того, новорічного. Жінці 45 років, нічому-то її життя не вчить… Виставила чоловіка претензії: чому, мовляв, він пішов і ні гроша не залишив? Давай гроші, мені нема на що жити! Назад, до речі, навіть не смій сунутися! Сина можеш залишити виховувати у себе. Можеш іноді привозити побачитися, так і бути…

Незважаючи на вічні і досить серйозні проблеми зі здоров’ям, ця жінка ігнорує лікарів. Сенс її життя — дві собаки, і я не жартую. Не дитині, а їм вона приділяє увагу, з ними ходить на прогулянки, з ними спить. На шерсть тварин і у неї, і у хлопчика чудова за своєю силою алергія, і обидва про це чудово знають. Але — не забуваємо! — ніяких лікарів, усі вони шарлатани, синку, не дай себе обдурити! Яка ще алергія? Тварини — це наше все! До речі, синку, я повністю перейшла на веганство, і собак перевела, і тебе теж переведу. М’ясо — це зло, вбивство тварин — підлість, а всі ці історії про збалансоване харчування і необхідність тваринного білка для організму дорослих і дітей — нісенітниця! Зараз я покажу тобі один цікавий фільм про мучителях тварин, і ти сам побачиш, що я права! Що? Ти не хочеш дивитися на криваве місиво в телевізорі? Дивись-дивись, не відвертайся і запам’ятовуй. Мати поганого не порадить. Піду зварю тобі порожніх макаронів, тому що кетчупи і соуси — отрута і ГМО. Не смій до них більше торкатися ні вдома, ні в шкільній їдальні. До молока і сиру теж — ще невідомо, чого там у них додано. І батькові своєму розтлумачити, щоб годував тебе тільки так, як я сказала!

Насправді там все ще страшніше, ніж я тут спробувала описати. N. розповідав довго… Дитина в шоці, відмовляється їсти все, крім веганскої зелені, демонстративно верне носа від циркових і зоопаркових плакатів на вулицях, замість музеїв проситься на демонстрацію проти мучителів великої рогатої худоби (мати водила разів). Колишня навіть після розлучення насідає на N., тягне з нього гроші, прикриваючись потребами дитини (не забуваємо: син бачить матір півтора дні раз в два тижні, якщо пощастить). Які такі потреби, якщо дитину годують виключно макаронами без усього, не пускають в душ і не дозволяють в туалеті користуватися зливом (щоб не витрачав даремно дорогу воду)?..

Мене до цих пір трясе від того розповіді. Відчуваю себе абсолютно безпорадною, тому що не можу допомогти ні одному, ні його синові нічим, поки над ними владу має розважлива і жорстока до всіх лицемерка, яку ось уже кілька років не можуть приструнити ніякі спеціальні служби з питань сім’ї та дітей.