Щастя було недовгим

183

Просто жах задовбали мама, сующая свій довгий ніс в моє особисте життя.

Мені 28. І так склалося, що за станом здоров’я я, ймовірно, не зможу мати дітей. Крім того, у мене збита гормональна система, тому я практично не відчуваю сексуальне збудження, і, як наслідок, є проблеми при статевому контакті. Природно, при такому розкладі я намагаюся не заводити відносин з чоловіками, щоб не обманювати їх і не тішити себе ілюзіями. Але, як будь-якій людині, мені теж хочеться любові, тепла і турботи. Не тільки отримувати, а й віддавати комусь.

Місяць тому мені довелося бути присутнім при підписанні великого договору. Один з бізнес-партнерів мого начальства попросив у кого-то мій номер телефону. Подзвонив. І закрутилося: зустрічі, кіно, театри, виставки і так далі. В якийсь момент я знайшла в собі сили розповісти йому правду про себе. … Була страшенно здивована, почувши, що у нього теж є проблеми з «цієї частини. На жаль, після онкології він став імпотентом. Ми обидва дуже довго сміялися над тим, як доля звела нас разом таких, давши можливість нарешті відчути себе потрібними і коханими.

Однак щастя тривало рівно до моменту, поки я не розповіла мамі. І почалося пекло. «Ти ж розумієш, що він неповноцінний, ти повинна його кинути!» — кожен божий день повторює вона по телефону (я живу в іншому місті). На мої заперечення, що я теж далеко не ідеальне в цьому значенні і ні один нормальний здоровий чоловік зі мною не буде, мама лише охає і радить поменше слухати лікарів.

Останні кілька днів я просто не беру трубку, коли вона телефонує, обмежуючись лише SMS. Ніби й не хочеться образити самого рідної людини, але це все вже настільки задолбали, що немає ніяких сил терпіти подібне нерозуміння. Адже я нарешті щаслива, так чому просто не прийняти це як факт і не змиритися?