Скільки мільярдів пропонували японці Горбачову за Курильські острови

148


public domain
Зовнішньополітичний курс СРСР у часи Михайла Горбачова був відзначений не тільки подоланням логіки біполярного протистояння у відносинах із Заходом, але і розвитком відносин з азіатськими країнами. Останній радянський генсек міг увійти в історію як лідер, який вирішив головну проблему в радянсько-японських (а тепер і російсько-японських) відносинах, а саме – питання приналежності південнокурильських островів (або «північних територій», як їх називають у Японії). На які поступки готовий піти Горбачов, щоб врегулювати цю проблему?
«Намічаються ознаки повороту до кращого»
У липні 1986 р. Михайло Горбачов, роком раніше зайняв пост генерального секретаря ЦК КПРС, прибув у Владивосток, де він виступив з промовою, позначила пріоритети політики нового радянського лідера в Азії. Про відносини з Японією він говорив наступне: «Тут також намічаються ознаки повороту до кращого. Було б добре, якби цей поворот стався».
У той період радянське керівництво, зацікавлена у залученні японської економічної допомоги, мав намір акцентувати увагу на розвитку економічного співробітництва з країною висхідного сонця. У той же час, воно поминало, що нормалізація відносин з Японією неможлива без вирішення питання приналежності чотирьох південнокурильських островів – Кунашира, Ітурупа, Хабомаї і Шикотана. Однак до обговорення цього питання СРСР був не готовий.
У січні 1986 р. в Токіо прибув радянський міністр закордонних справ Едуард Шеварднадзе, який заявив, що СРСР вважав територіальний питання вирішеним «на відповідній історичній і міжнародно-правовій базі».
Вичікувальна позиція
Японська сторона зайняла вичікувальну позицію, роблячи ставку на зміну політики радянського керівництва в дусі «нового політичного мислення», а також на те, що по мірі погіршення економічного становища в країні радянське керівництво буде готове піти на поступки.
Їх тактика мала певний успіх. У період «перебудови» активізувалися двосторонні радянсько-японські контакти, а територіальний питання став фігурувати в порядку денному офіційних зустрічей. Але було радянське керівництво дійсно готова відмовитися від Південних Курил в обмін на японську економічну допомогу?
Як вказує історик А. А. Кошкін у своїй книзі «Японський фронт маршала Сталіна. Факти. Документи», Е. Шеварднадзе пізніше визнавав, що «хотів передати острови Японії». Крім цього, піти на поступки Токіо в територіальному питанні в обмін на економічну допомогу радянському лідеру радив і президент США Рональд Рейган.
Скільки коштують Курили?
Про те, що М. С. Горбачов готовий продати Японії острова вперше відкрито заявив радянський підприємець і депутат ВР УРСР Артем Тарасов. На початку 1991 р. він звинуватив радянського лідера в тому, що той мав намір за 200 млрд доларів відмовитися від чотирьох південнокурильських островів. На квітень 1991 р. був намічений перший офіційний візит глави СРСР в Японії, тому до територіальної проблеми було прикуто особливу увагу.
В газетах того періоду з’являлися різні версії того, на чому були засновані заяви Тарасова. Як повідомляла газета «Коммерсантъ» у березні 1991 р., в ході бесіди Горбачова і лідера Ліберал-демократичної партії Японії Икиро Одзави нібито йшла розмова про відступлення островів в обмін на «фінансова участь Японії у фінансуванні об’єктів взаємного співробітництва», але мова йшла про суму в 28 млрд доларів. За даними газети, питання передачі островів був і на порядку денному проходив в цей період візиту до Японії міністра закордонних справ СРСР А. А. Безсмертних, а остаточно питання передбачалося врегулювати в ході візиту в Токіо самого Президента СРСР.
М. С. Горбачов, у свою чергу, у книзі «Життя і реформи» визнав, що Одзава натякав йому на те, що японські фірми будуть готові надати СРСР «істотну економічну допомогу», якщо Москва погодиться з умовами, висунутими Токіо. При цьому колишній радянський президент тоді відкинув «всякий торг як спосіб ведення справ».
Незавершене справу
Історичний візит радянського лідера в Японію проходив 16-19 квітня 1991 р. За спогадами самого Горбачова, японці особливо наполягали на необхідності підтвердження умов декларації 1956 р., в якій СРСР погоджувався на передачу Японії островів Хабомаї і Шикотан після підписання мирного договору (радянське керівництво відмовилося від цієї обіцянки після підписання американо-японського договору про взаємодію і безпеки 1960 р.).
18 квітня 1991 р. за підсумками візиту М. С. Горбачова в Японії було підписано спільне радянсько-японський заяву, в якій зазначалося, що Президент СРСР і Прем’єр-міністр Японії обговорювали питання укладення мирного договору, «включаючи проблему територіального розмежування, з урахуванням позицій сторін про приналежність островів Хабомаї острова Шикотан, острова Кунашир і острови Ітуруп». Одне тільки згадка даної проблеми в офіційному документі вже свідчило про зміну позиції Москви.
Для остаточного врегулювання питання Південних Курил у Михайла Горбачова не вистачило часу. Вже після розпаду СРСР він нарікав: «Якщо б я залишився на своєму посту, питання про північних територіях, ймовірно, вже давно був би дозволений».
Марія Тонкова