Справа «Рольфа»: навіщо розбили двері, що шукають в 2014 році, і при чому тут Aurus?

141


Після кількох гучних справ останнього часу, лише посилили недовіру до силових структур, так і тягне зарахувати до когорти опозиціонерів кожного, до кого прийшли з обшуком. Між тим, деякі заяви засновника компанії «Рольф» (найбільшого дилера нових легкових автомобілів в Росії) виглядають безглуздям: на борця з «кривавим режимом» Сергій Петров, володар солідного стану, колишній в «списках Forbes» і Держдуми від «Справедливої Росії», ніяк не тягне. А як бути з його версією про рейдерське захоплення?
Скажемо чесно: дізнавшись про події в «Рольфі», ми не стали поспішати з передруками: все-таки виникла тема – не з поля не автомобільної журналістики. Але ввечері, після того, як пристрасті вщухли, ми зателефонували нашим товаришам – співробітникам «Рольфа», один з яких провів весь день в хімкинському відділенні. Виявилося, що саме воно цікавило слідчих в першу чергу: саме в Хімках співробітники СКР, підтримувані ні багато ні мало спецназом ФСБ, пробули до 18-00, покинувши будівлю, очевидно, у зв’язку з закінченням власного робочого дня. Як ми знаємо, шоу-руми працюють довше. З інших відділень «Рольфа» слідчі пішли близько 16 годин.
Отже, в четвер 27 червня, приблизно в один і той же час – в 9 ранку — слідчі Слідчого Комітету Росії, підтримувані озброєними співробітниками ФСБ, прийшли відразу в сім відділень організації. Центральний офіс на Алтуфьєвському шосе відразу закрили, а от роботу трьох московських шоу-румів (Рольф-Південь, Рольф-Химки і відділення на тій же Алтушке, поруч з офісом) не зупинили. У Санкт-Петербурзі «гості» з’явилися в «Рольф-Лахте», у відділенні на Жовтневій набережній і в салоні на Вітебськом – ці філії, за словами опитаних нами людей, теж продовжили роботу. Дані про поведінку силовиків в цілому сходяться: на підлогу нікого не клали, рук не заламували, бажаючих випускали курити на вулицю, хіба що для остраху розбили скляні двері в пітерському відділенні на Вітебськом проспекті.
Процедура скрізь проходив однаково: прийшли просили «подати» генерального директора або інша посадова особа, яка оформлялося як офіційний представник організації при виїмці документів. Потім з серверів вилучали цікавлять слідчих файли, в тому числі і з допомогою співробітників самого «Рольфа». Найбільше уваги представники спецслужб звертали на документи, що відносяться до 2014 року.
Подробиці виявляємо в прес-релізі, розміщеному в четвер в 15:39 на сайті Слідчого Комітету Росії. Відзначаємо, що кримінальну справу порушено з формулюванням «за ознаками злочину» — слідчі спиралися на частину 3 статті 193.1 Кримінального Кодексу РФ «Здійснення валютних операцій з переказу коштів в іноземній валюті або валюті Російської Федерації на рахунки нерезидентів з використанням підроблених документів». У наступних трьох абзацах свого релізу СКР розкриває суть претензій.
«У 2014 році Петров, який був фактичним власником і керівником російських компаній «Рольф» і «Рольф Естейт», а також кіпрської компанії «Панабел Лімітед», з корисливих мотивів, порушуючи вимоги Федерального закону «Про валютне регулювання і валютному контролі», вступив у змову з керівниками вищевказаних організацій на вчинення дій по незаконному перерахуванню коштів, отриманих від комерційної діяльності компанії «Рольф», на рахунку підконтрольної йому за межами Російської Федерації кіпрської компанії «Панабел Лімітед». Потім за підробленим договором передбачувані злочинці оформили придбання «Рольфом» у «Панабел Лімітед» акцій «Рольф Естейт» і через «підконтрольний Петрову банк» перевели гроші з рахунку «Рольф» на рахунок «Панабел Лімітед», відкритий в австрійському банку.
Порушення ФЗ «ПРО валютне регулювання і валютному контролі» — не єдина претензія СКР. Акції були нібито придбані за «багаторазово завищеною вартістю в 4 млрд руб». Це вже взяли під сумнів у виданні Forbes, яке, посилаючись на звітність самої «Рольф Естейт», повідомляє, що балансова вартість компанії за підсумками 2014 року склала 4,2 млрд руб. — правда, вже після її поглинання «Рольфом».
Все це перекладання грошей з правої кишені в лівий, цілком може бути, і вимагає пильної уваги СКР, однак товариші слідчі, а де ви були п’ять років? Зрештою, «Рольф» став найкращим дилером країни не завдяки цієї банківської операції. Втім, як повідомляє згаданий реліз СКР, справа про валютні махінації порушено саме проти Сергія Петрова і ряду керівників «Рольф».
Сам Сергій Петров, за нашими даними, перебуває зараз в Іспанії – він вже повідомив представникам преси, що повертатися не збирається. Крім нього в поле зору наших пильних органів, пильно не помічали дивну бухгалтерської проводки цілих п’ять років, потрапили ще три людини, з яких нам цікава Тетяна Луковецкая – багаторічний генеральний директор «Рольфа» і популярна медійна персона у вітчизняному автопромі. Тетяна Луковецкая залишила свій пост в «Рольфі» в січні 2017 року. Вона опинилася під ударом, ймовірно, по волі випадку, адже в роковому 2014 році саме вона займала посаду генерального директора, в той час як Сергій Петров був депутатом Держдуми від «Справедливої Росії», тому по справі СКР він проходить як «фактичний власник». Нещодавно Тетяна Марківна знову змусила згадати про себе за вельми цікавих обставин: вона зайняла пост віце-президента компанії «Аурус» з продажу та маркетингу.
У професійному середовищі це викликало хвилю жартів, чому сприяло і розтиражоване пресою заяву Тетяни Луковецкой: «Моїй першочерговою метою є побудова бренду «Аурус» на світовій арені, а також створення високоякісної мережі продажів і сервісного обслуговування, яка забезпечить максимальний комфорт для наших клієнтів. В рамках нового індустріального проекту «Аурус» нашій команді належить масштабувати досвід і технології НАМИ в серійному виробництві». Щонайменше, це анекдот. По-перше, ні про яку світовій арені мови не йде – історія з літаком SSJ-100, спочатку теж подававшимся під соусом власної розробки, наочно показала, що ми не в змозі забезпечити зарубіжних клієнтів ні сервісом, ні запчастинами. Та що там літак, про це говорить вся експортна історія радянського автопрому: ми ні в одній країні не зуміли забезпечити ні перше, ні друге.
Крім того, чи не будь підкований студент «бауманської» кафедри «Поршневі двигуни» готовий сьогодні забесплатно розповісти, хто, коли і як розробляв силові установки для «Ауруса», а списки постачальників комплектуючих і ім’я основного підрядника (Porsche Engineering) далеко не секрет – з власного в «Аурусе» тільки дизайн і шкіра Рязанського шкіряного заводу. Що стосується «масштабування технологій НАМИ», з цим поки що справа йде туго. «Масштаб» можна тільки в одному місці – у ваннах для грунтування, наявних у «Алабуге» на складальному виробництві Ford Transit. Як казав колишній генеральний директор Sollers Вадим Швецов, коли компанія була обрана, а, точніше, призначена технічним партнером проекту Aurus, інших місць для обробки зварених кузовів у Ford-Sollers просто немає. За дивним збігом обставин саме цю одну-єдину площадку не чіпали при евакуації Ford з Росії. Можна згадати ще й про радикальної нестачу коштів, про те, що виділені державою 12 млрд (насправді більше) пішли на реконструкцію НАМИ, що запланований «додатковий» інвестор – арабський фонд Tawazun, що мав намір вкласти в проект 110 млн євро, — мабуть, «прочитав» ситуацію і відмовився від своєї частки в «Аурусе», хоча міністр промисловості і торгівлі та куратор проекту Aurus Денис Мантуров постійно повторює, що араби ось-ось інвестують. Втім, це тема окремої розмови.
Всього цього Тетяна Луковецкая, менеджер вищої категорії (говоримо про це без іронії), звичайно, не могла не знати – навіщо ж пішла? Цілком можливо, знала, що під «Рольф» вже копають, адже виїмки документів по «справі Петрова», за даними Forbes, почалися ще в квітні – прийшли силовики в аудиторську компанію Pricewaterhouse Coopers. Так ось, ймовірно, Тетяна Луковецкая вже знала про це і вирішила перечекати негоду» у державному проекті під крилом Дениса Мантурова. Цікаво, що, за даними того ж Сергія Петрова, Тетяна Марківна зараз теж перебуває за кордоном, що й на краще, адже «будувати бренд на світовій арені» потрібно, звичайно, не сидячи в курній Москві.
Що у нас в сухому залишку? Зрозуміло, що «Рольф» — найбільшого дилера нових автомобілів, що продав минулого року 96,6 тис. машин (2-е місце посів «Автосвіт» з результатом 70,9 тис. шт., третє – «Мейджор Авто» з результатом 63,4 тис.) закривати не будуть. Чи можна кваліфікувати переслідування Петрова як спробу рейдерського захоплення компанії (у версії самого Петрова)? Так, це, ймовірно, і якщо структура власників «Рольфа» незабаром зміниться, ми дізнаємося імена головних інтересантів цієї справи. Але цілком може бути, що раніше у силовиків просто не доходили руки до засновника «Рольфа», а ось зараз, коли з’явилося, нарешті, вільний час, їм зайнялися впритул. Коротше кажучи, історія представляється нам вичерпаною – головне, що сам «Рольф» працює, і ніяких передумов до того, що діяльність фірми буде заморожена або зупинена, поки немає.