Загадкова смерть Максима Горького

45


«Тут медицина неповинна…» Саме так спочатку стверджували лікарі Левін і Плетньов, проводили лікування письменника в останні місяці його життя, а пізніше притягувалися в якості обвинувачених на процесі «правотроцькістського блоку». Незабаром, однак, вони «визнали» навмисне неправильне лікування…
і навіть «показали», що їх сообщницами були медичні сестри, які робили хворому до 40 уколів камфори в добу. Але як було насправді, єдиної думки немає. Історик Л. Флейшлан прямо пише: «Факт вбивства Горького можна вважати незаперечно встановленим». Ст. Ходасевич, навпаки, вірить у природну причину смерті пролетарського письменника.
Загадочная смерть Максима Горького
У ніч, коли помирав Максим Горький, на казенній дачі в Горках-10 вибухнула страшна гроза.
Розтин тіла проводилося прямо тут, у спальні, на столі. Лікарі поспішали. «Коли він помер, — згадував секретар Горького Петро Крючков, — ставлення до нього з боку докторів змінилося. Він став для них просто трупом…
Поводилися з ним жахливо. Санітар став його переодягати і перевертав з боку на бік, як колода. Почалося розтин… Потім стали мити нутрощі. Зашили розріз дещо як простий мотузкою. Мозок поклали у відро…»
Це відро, призначене для Інституту мозку, Гачків особисто відніс у машину.
У спогадах Крючкова є дивний запис: «Помер Олексій Максимович 8-го».
Але Горький помер 18 червня…
Згадує вдова письменника Катерина Пєшкова: «8 червня 6 годин вечора. Стан Олексія Максимовича настільки погіршився, що лікарі, втратили надію, попередили нас, що близький кінець неминучий… Олексій Максимович — у кріслі з заплющеними очима, з пониклою головою, спираючись то на одну, то на іншу руку, притиснуту до скроні і спираючись ліктем на ручку крісла.
Пульс ледве помітний, нерівний, дихання слабшав, обличчя й вуха та кінцівки рук посиніли. Через деякий час, як ми увійшли, почалася гикавка, неспокійні рухи руками, якими він точно щось відсував або знімав щось…»
Загадочная смерть Максима Горького
«Ми» — це найближчі члени родини: Катерина Пєшкова, Марія Будберг, Надія Пєшкова (невістка Горького), медсестра Чорткова, Петро Крючков, Іван Ракицький — художник, що жив в будинку Горького. Для всіх присутніх безсумнівно, що глава сім’ї помирає. Коли Катерина Павлівна підійшла до вмираючому і запитала: «Не треба тобі чого-небудь?» — на неї всі подивилися з несхваленням. Всім здавалося, що це мовчання не можна порушувати.
Після паузи Гіркий розплющив очі, обвів поглядом оточували: «Я був так далеко, звідти так важко повертатися».
І раптом мізансцена змінюється… З’являються нові обличчя. Вони чекали у вітальні. До воскреслого Горькому бадьорою ходою входять Сталін, Молотов і Ворошилов. Їм вже повідомили, що Гіркий вмирає. Вони приїхали попрощатися. За сценою — керівник НКВС Генріх Ягода. Він прибув раніше Сталіна. Вождю це не сподобалося.
«А цей чого тут бовтається? Щоб його тут не було».
Сталін веде себе в будинку по-хазяйськи. Шуганув Генріха, налякав Крючкова. «Навіщо стільки народу? Хто за це відповідає? Ви знаєте, що ми можемо з вами зробити?»
«Господар» приїхав… Провідна партія — його! Всі рідні і близькі стають тільки кордебалетом.
Коли Сталін, Молотов і Ворошилов увійшли в спальню, Гіркий настільки отямився, що вони заговорив про літературу. Горький почав хвалити жінок-письменниць, згадав Караваєву — і скільки їх, скільки ще з’явиться, і всіх треба підтримати… Сталін жартівливо осадив Горького: «Про справу поговоримо, коли видужаєте. Надумали хворіти, поправляти швидше. А може, в будинку знайдеться вино, ми б випили за ваше здоров’я по чарці».
Принесли вино… Всі випили… Йдучи, в дверях, Сталін, Молотов і Ворошилов помахали руками. Коли вони вийшли, Гіркий ніби сказав: «Які хороші хлопці! Скільки в них сили…»
Загадочная смерть Максима Горького
Але наскільки можна вірити цим спогадам Пєшкова? У 1964 році на запитання американського журналіста Ісаака Левіна про смерть Горького вона відповідала: «Не питайте мене про це! Я три доби заснути не зможу…»
Другий раз Сталін з товаришами приїхали до смертельно хворому Горькому 10 червня в дві години ночі. Але навіщо? Гіркий спав. Як не боялися лікарі, Сталіна не пустили. Третій візит Сталіна відбувся 12 червня. Горький не спав. Лікарі дали на розмову десять хвилин. Про що вони говорили? Про селянське повстання Болотникова… Перейшли до становища французького селянства.
Виходить, що 8 червня головною турботою генсека і повернувся з того світу Горького були письменниці, а 12-го — стали французькі селяни. Все це якось дуже дивно.
Приїзди вождя немов чарівно оживляли Горького. Він ніби не смів померти без дозволу Сталіна. Це неймовірно, але Будберг прямо скаже про це: «Помирав він, по суті, 8-го, і якщо б не відвідування Сталіна, навряд чи повернувся до життя».
Сталін не був членом горьківської сім’ї. Отже, спроба нічного вторгнення була викликана необхідністю. І 8-го та 10-го, і 12-го Сталіну був необхідний або відверту розмову з Горьким, або сталева впевненість, що така відверта розмова не відбудеться з кимось іншим. Наприклад, їхав з Франції Луї Арагоном. Що сказав би Горький, який міг зробити заяву?
Після смерті Горького Крючкова звинуватили в тому, що він з докторами Левіним і Плетньовим за завданням Ягоди «шкідницькими методами лікування» «вбив» сина Горького Максима Пєшкова. Але навіщо?
Якщо слідувати показаннями інших підсудних, політичний розрахунок був у «замовників» — Бухаріна, Рикова і Зінов’єва. Таким способом вони нібито хотіли прискорити смерть самого Горького, виконуючи завдання їх «ватажка» Троцького. Проте навіть на цьому процесі мова не йшла про пряме вбивство Горького. Ця версія була б надто вже неймовірною, адже хворого оточувало 17 (!) лікарів.
Загадочная смерть Максима Горького
Одним з перших заговорив про отруєння Горького революціонер-емігрант Б. В. Миколаївський. Нібито Горькому була піднесена бонбоньєрка з отруєними цукерками. Але версія з цукерками не витримує критики.
Горький не любив солодощі, зате обожнював ними пригощати гостей, санітарів і, нарешті, своїх улюблених онучок. Таким чином, отруїти цукерками можна було кого завгодно навколо Горького, крім нього самого. Тільки ідіот міг задумати подібне вбивство. Ні Сталін, ні Ягода не були ідіотами.
Доказів вбивства Горького та його сина Максима не існує. Між тим тирани теж мають право на презумпцію невинуватості. Сталін здійснив досить злочинів, щоб вішати на нього ще одне — недоведене.
Реальність така: 18 червня 1936 року помер великий російський письменник Максим Горький. Тіло його, всупереч заповіту поховати його поруч з сином на кладовищі Новодівичого монастиря, було за постановою Політбюро ЦК ВКП(б) кремовано, урна з прахом поміщена в Кремлівську стіну.
На прохання вдови Е. П. Пєшкова віддати їй частину праху для поховання на могилі сина колективним рішенням Політбюро було відмовлено…